Поле (Останнє побачення)

(1932-33)

Притулись  до  землі  губами...

В  них  ще  досі  огидний  намір
Розламати  фундамент  штучно.
Заховайся,  побудь  зі  мною  -
Мене  голод  і  спрага  мучать.

Завдаватимуть  людям  травми,

Розриватимуть  сім'ї,  клани,
В  їжі  скажуть  сховати  долю.
Поки  нас  не  спіймали  в  зернах,
Випивай  мене,  їж,  будь  зі  мною...

Страшно  думати,  що  буде  далі...

Натикаються  бідні  на  камінь,
Спотикаються,  падають  стрімко,
Їх  кати  проводжають  з  собою,
Посипаючи  хлібом  і  сіллю.

Нашу  схованку  скоро  підпалять,

Душі  разом  підводять  до  краю.
Відчуваєш  насиченість,  втому?
Але  дні  наші  -  лічені.  Схоже,
Ми  не  прийдемо  більше  додому...

XXIII.II.MMXVII

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2017
автор: Systematic Age