Годинник все ходить на місці,
Не може ступити і кроку,
Із часом в ладу літописці,
Везуть на собі цю мороку.
Так стрілки ідуть точно в такт,
Є схожість з сердечним ритмом,
/Буває й у них десь інфаркт/.
Крокують – за алгоритмом.
Невидимий крутить їх хтось,
Рахує для світу всі миті,
А як же Адаму жилось,
Коли не був час в дефіциті?
Давно вже забуті творці,
Майстри механічного дива,
Ідуть еталонно взірці
І мить пробігає бурхлива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719833
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 23.02.2017
автор: Шостацька Людмила