Можливо мені всерівно?
Можливо ти знаєш чому?
Ти знаєш. Твої обійми.
Немов горохом в стіну...
Я вперше по справжньому закохався
В твої очі ,немов біле вино,
Я не думав... я мався піти з тобою в кіно.
Купити букет гарних квітів,
Заспівати пісню, бодай одну,
Поряд з тобою вічність сидіти,
І здавалося б завжди чекати весну.
Та навіщо було так робити,
Сподіватися в мрію свою,
Адже світ наш настільки дикий,
Скільки жалю в ньому пролито?
Ти подумай, я напевно піду...
Раптом гуркіт, звуки трамвая,
Сині хмари, зелені луги,
Чорні квіти, дівчина вмирає,
А тебе я, всерівно люблю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2017
автор: A. V.