А в нас веселі каруселі : ведмідь, машина і гантелі,
Під кріслом лялька без волосся,купить перуку довелося...
А під столом сміється паяц, побачивши,летить як заяць...
Бабусі внучок свято влаштував, жбурляв забавками і голосно кричав:
Ура ! Бабуся знов сьогодні в мене ! Ура ! Сьогодні світло скрізь зелене !
Не знав малий, куди всю радість вплести, щоб до бабусі всю любов свою донести.
Літали іграшки, а Петрик не спинявся, взялась бабуся за пальто... тоді й опам"ятався
-Куди ти , бабцю ? Я ж тобі радію і бути дома сам - я поки що не вмію...
-Дивися, внучку, коник аж зайшовся, коли візочком ти по ньому перейшовся
І песик-пудель вже давно без оченят, відтяті дзьобики в маленьких каченят...
Не залишай мене, бабусенько, самого, я попрошу пробачення у нього,
Я вмить знайду й приклею оченята, і приберу усю-усю кімнату.
Скажи, ведмедику, бабусі, щоб не йшла, я буду знов дитина золота
На це бабуся, усміхнувшись, відповіла : всідайся , Петрику, на бабині коліна,
Я розкажу тобі про хлопчика - ламайка, це довга й дуже мудра байка...
Скінчила баєчку бабуся повідати, як Петрик іграшки почав усі складати :
У зайця -вухо... хвостик у лисиці, колеса від машини - всі на спиці...
Допоможи мені, бабусенько,зладнати, ніколи більше я не буду їх ламати...
Ламайком-хлопчиком не буду більш нізащо,і прибиратиму, я ж зовсім не казна-що
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719769
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 22.02.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова