Залюблена у ліс була іще з дитинства, та доля їй подарувала жити в місті, але душа й надалі шукала рай заквітчаний в обіймах малахіту листя…
Де б не жила, за дивним збігом, завжди неподалік були чи парк чи лісосмуга, тому щовечора вона гуляла стежинами міського парку - манили очі голубі озера й глибока та крута яруга…
А на горбі, стояв самотній напівзруйнований маєток, і дивним було те, що вечорами хтось невідомий запалював вогні, які її лякали й увагу привертали одночасно – хто чаклував у тому домі, ще й досі їй неясно…
Чи то була примара, чи людина – ця таємниця в пам’яті живе й до нині…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО