[i]Зимові свічі
Тануть й краплями сонця
Стікають долу.
[b] Катерина Лука[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Yul8Ryd5iSE[/youtube]
[i]
[b]
[b][color="#25099e"]1.Свічі-перевертні
Свічі-перевертні плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби…
Не через них відчайдухи ті – хлопці –
ризикували роками судьби.
Тануть й сльозами зволожують землю
їхні надії на інше життя.
Бо на свій лад набуття перемелють –
му́ки героїв в муку́ забуття!
Світ, що підступно тїй владі дістався,
міряє те... на свій власний полад.
Плачуть відтак у саду Гетсиманськім,
хлопці, що склали їй цей потентат.
В небі вартують наш сон охоронці –
чути їх звуки і подих мольби…
Свічі-перевертні... плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби.
2.Свічі пам’яті
Київ…Хрещатик…
Майдан Незалежності
Бруки… Свічки… І знайомі слова:
«Слава Героям»...
І – звуки безмежності:
«житиме», «буде»...
Бо пам’ять жива
про молоді думи тих,
що попадали в брук зледенілий
в лютневий мороз.
Долі тих воїв...
злодійськи украдено
Темними силами…
Та не курйоз –
в камені гріються
світлими свічами,
хлопці-молодці –
отерплі серця…
Сотня сміливців
сказала вже світові,
Як українці стоять. –
До кінця!
Свічі досвітні палають
в віконницях
в кожному місті....
громаді.....
селі...
Їхнє тепло запалало... як сонечко –
тануть... сльозами
бурулі
землі...[/color][/b][/b]
21.02.2017
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117022302658
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719588
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.02.2017
автор: Олекса Удайко