Чурку в пекло – хай горить!

«А  потім  почалась  війна  –  велика  війна  через  неправду…»

***

Як  назвешся  –  тим  і  будеш.
З  ким  зв’язався  –  той  і  вбив.  
«Дерев’яний»  –  хам,  облуда,
що  дияволу  служив.

Дивувались  дипломати:
«Як  змінився  розчерк,  стиль!»...
Народила  тебе  мати,
чи  з  говна  себе  зліпив?

Твій  хазяїн,  князь  шакалів,
всяку  нечисть  підбирав.
Буть  володарем  він  марив,
править  свій  останній  бал.  

Світ  кроїть,  міняє  віхи,
розгорнув  кривавий  фарс.  
Для  забав,  заради  втіхи  
прагнув  захопити  нас.  

Виконавців  посилає:
Чуркін,  звісно  ж,  не  мовчить,  
бреше,  крутить,  вихваляє…  
Чурку  в  пекло  –  хай  горить!  

І  побільше  чурок  доля
хай  наріже  для  вогню  –  
за  неправду  та  неволю
розпочату  цю  війну.  

21.02.2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719559
Рубрика: Дотепні, сучасні епіграми
дата надходження 21.02.2017
автор: Сонячна пошта