я намагаюсь...
але все не можу ніяк
викреслить тебе із рим і з свого божевілля...
певно на небі зірки хтось розміщує так
щоб порцелянові крихти від серця в довкілля...
прагнення хибні...
я все розумію... але...
струни дощу загравають відтінками райдуг...
знаєш як люблю тебе!?.....
все колись промайне... тільки не це!..
ти ж бо згоден зі мною?.. - чи правда...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2017
автор: *Svetlaya*