Злетів увись він, соколом, до Бога –
Струна урвалась, серденька биття…
Але прожита в чистоті дорога,
Гріхами не обтяжене життя
На цій землі, де є своя покута,
Де хтось живе у пеклі, хтось – в раю,
Бо правдонька свята в ланці закута,
Де гинуть і від куль, і від жалю.
Господь усіх найкращих забирає –
Хлопчина гідно у бою блиснув.
Тепер його, Героя, світ весь знає,
Коли багач у бруді потонув…
Історія складається віками:
Підняти чи забути в ній когось…
Із уст в уста - крилатими словами
Народна мудрість, правда – що збулось…
23 лютого 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2017
автор: палома