Крик виривається з грудей!
Кричу до неба... Та, не в нього
Волати маю... До людей
Як докричатись, щоб почули
Оту брехню! Де б’ють під дих
Нас ті, що не пізнали Бога...
Ті... З недоторканих «святих»,
Яких, на жаль,- не розіпнули!..
Допоки ж, буде той «спектакль»,
Якому – ні кінця, ні краю?
Усім обридло уже так,
Що вила – іграшки дитячі
У порівнянні з кип’ятком,
Що в кожнім серці закіпає!
Як бачиш... «Мусі» з «Павуком»
Життя – немає!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719399
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2017
автор: Андрій Бабич