Шляхи в мережках диво-буйноцвіту.
Сади співучі в барвах кольорів.
Нема миліше й яскравіше світу,
Де б в насолоді ранок так зорів.
Тут все звичайне так нам тішить душу!
Цілує промінь сонця крадькома.
Я із натхненням п`ю цю мить найліпшу...
І відійшли тривоги... Їх нема.
Дріма калина в співі соловейка,
Високі трави пестить вітерець,
Столи святкові накриває ненька
Й дурманить свіжоскошений чебрець.
Звабливо пахнуть яблука в садочку.
Ніч з решета насіяла зірок.
Ми з ненею на лавочці в куточку
Давні спогади торочим до дірок.
Тут завжди затишно. І в дощ, і в спеку
Під вікнами квітник палахкотить
І будить запах молока із глеку,
І цівка об дійницю в рань дзвенить.
Стоять тополі вздовж шляху за тином.
Безмежжям душу напою сповна
На килимі із споришу хатина
Ллє тепле світло з рідного вікна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719221
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2017
автор: Світлана Ткаліч