ніколи не кажи що те
що ми збудували за лічені місяці
може бути зруйноване нами
за лічені секунди
правда буває такою
але все ж від неї не втечеш
можливо Астарта помилялась
в поєднанні наших двох особистостей
та іноді спричинене не вернеш назад
я тебе часто втрачаю
коли нема струму всередині нас
коли літнє сонце спалює все живе на своєму шляху
коли танки в'їжджають в Багдад на повній швидкості
коли Тигр і Євфрат пересихають
або хоча б одна з них
тоді неможливо
ні відчути контакту
ні охолодитись
ні почути крик і плач
під реви моторів і постріли гармат
ні вмитись водою що скине тягар
я тебе часто втрачаю
проте ти мене вже чекаєш
на Вавилонській вежі
напівзруйнованій
помарнілій
та досі могутній
так прагну втекти до Вавилону
але одна секунда вирішила все
танк
постріл
розрив
XIX.II.MMXVII
[youtube]https://youtu.be/ouNxwunPCxU[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2017
автор: Systematic Age