Немов Антей Маренин
над Случом,
Ріка півколом
огинає гору.
Вражає велич неприступна за ровом,
Нагадує скупу добу
сувору.
Лежить село в
обрамленні валів,
Камінний хрест аж
згорбився від моху.
Цілющу воду п’є із ручаїв,
В світ відкриває
таїну потроху.
А водоспад й
пороги ланцюгом,
Навкруг казкові
дивні краєвиди.
Яри і скелі
урвища кругом…
Прийшли до нас вони
із Атлантиди.
Князівський край
в легендах і піснях,
Волинь моя
оспівана поетом.
Як та перлина в
Господа в жменях,
Лежить в духовній
величі портретом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2017
автор: Дідо Миколай