І знову ніч снує безсонням морок
Й думки зринають з закутків душі,
І навперейми хаотичні фрази
Уже рядками стеляться в вірші.
Весь світ притих, дрімає у натомі,
І зорі сонно блимають в імлі,
Лиш місяць зазирає на сторінку,
Де ллються болі, любощі й жалі.
Отак із ним, зустрівшись потаймиру,
Перечасуєм зрідка навзаєм:
Сумні думки - голубить ніжним сяйвом,
А з романтичних - разом трунок п`єм.
Щораз удвійзі покіль обутріє
Беззвучну мову мрійно ведемо.
Думки сховаються до бажаного скутку
Й ми в насолоді разом заснемо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718905
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2017
автор: Світлана Ткаліч