Господи, пробач за безнадію,
Пробач мені за прожите життя,
За те, що я молитися не вмію
І рідко припадаю до хреста.
Господи, пробач за одинокість
Навіть серед тих хто поруч є,
Ти пробач мені за всі образи
На тих хто так щоденно дістає.
Ти пробач, що мудрості не досить,
Пробач мені за суєту життя,
Що сум моя душа беззмінно носить,
За нерішучість і за слів сміття.
За те, що ворогів прощать не вмію
І не підставлю другої щоки,
Але дай шанс мені і дай надію
Прожить достойно всі мої роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718806
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2017
автор: Світлана Ткаліч