Конвалія дика …
Небес аромат …
Певно так
Пахне
Щастя …
І зове, і щемить,
І буяє, як жар,
Ця весна
Не
Рання …
Я, невільник, лечу,
У дрімучі ліси,
За моря,
Океани,
Все шукаю те місце,
Де міститься рай,
Незабутий
Богами …
І рідіють ряди
Ще не пройдених скал,
І моря
Обміліли,
Скільки Всесвітів я
Мушу ще обійти,
Долетіть щоб до
Мрії?
Упросить, залякать,
Написати, змогти,
Життя своє
Стерти,
І піти, полетіть,
Знов дістатись небес,
Щоб відкрилось
Серце…
Лише зараз і тут,
Лиш з тобою, в тобі,
Лиш в цю мить
Щоб
Стрілись,
Але так, щоби небо
Злетіло з орбіт
І впала
До ніг
Зірка …
Щоби вічністю стала
Кожна мить,
Яку разом
Ми
Пройдем …
Щоб хилились дерева
Нам настріч
І травою
Стелилось
Сонце …
Від щастя сміятись
І плакати теж,
Щоб душа
Оживала …
Щоб життя дарувало
Щасливий букет
Аромату
Небесних
Конвалій …
Інших я королівських
Не хочу шат,
І іншої
Ролі …
Не втішити жінку
Порожнім словам,
Як нема
Любові …
Конвалія дика …
П’янить аромат,
Як дарунок
Бога,
Певно пахне так щастя
На небесах,
Коли стрілись
Двоє …
17.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2017
автор: Лєна Дадукевич