***

                         ***

                                                                                           "Людина  дивиться  на  лице,  а  Бог  на  серце".
                                                                                                                               Г.  Сковорода

Людина  завжди  на  лице  дивилась,
А  Бог  лиш  на  своє  творіння  –  серце.
Прийшов  той  час,  людина  зажурилась,
Бо  в  неї  серденько  було  роздерте.  

Чому  не  пояснив  усе  Сковорода,
Чого  біди  від  серця  не  буває,
Чого  любов  в  пустелі  –  як  вода
І  хоч  болить,  а  серденько  співає?

Тоді  чому  я  закохавсь  у  вроду?
Де  щастя  –  й  так  надовго  не  приходить.
У  храмі  я  попив  Святую  воду:
Але  любов  від  мене  не  відходить.

Всевишнього  молю  душі  спасіння,
Бо  в  вроду  серденько  також  влюбилось,
Заговорило  вже  й  моє  сумління,
Чому  моє  кохання  зажурилось?

І  я  благав  небесного  Отця,
Не  забирати  від  мене  почуттів.
Я  пив  красу  з  коханого  лиця  
І  до  небес  я  голубом  летів!

14.02.2017  р.
А.  Рогуля

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2017
автор: РАЙ - Рогуля Андрій Йосифович