Її крила, здаються нерухомі
Як літає, мов господиня в домі
Проворна, в кожну щілинку залазить
Хто хоче, то завжди зможе образить
А шкідлива, до того іще й прудка
По неволі наважується рука
Від неї, відмахнутись, - Геть, ну геть!
Пристала, липне, дзижчить, хай їй грець!
Ще та нахаба! Сидить регоче
Смакує все, звичайно що хоче
На неї павучок, зирить, чекає
Мереживо плите, каже кохає
Її обійме, вередує, кричить
Вже бідолаха, лише тихо дзижчить…
Вона все тішилась, що цокотуха
Ох, та любов… пропала, хитра муха.
16.02.2017р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718555
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2017
автор: Ніна Незламна