Добрий день у вашу Раду , любі депутати !
Листа пишу вам шановні , маю написати..
Я не те щоб дорікала , рі́вня я не того ,
Та від вас залежить доля чоловіка мо́го..
Не в АТО він , не на зоні , навіть не в полоні ,
Та хвилююсь я за нього , аж сивіють скроні ..
Раніш ходив на роботу , будемо відверті –
Заробляв він небагато , частину в конверті ..
Та на їжу вистачало , одежу з HUMANи ..
Ми ж не модники якісь там , в їжі - не гурмани .
То як би все так і бу́ло , я б і не писала ,
Якби смуга в нашій долі темна не настала .
Все дорожчало довкола : магазин , квартплата ,
Та ніяк не здоганяла їх наша зарплата ..
А знедавна без роботи чоловік зостався ,
Що там сталось , я не знаю , та ЧП розпався ..
Чи то скаргу написав хто про гроші в конверті ,
Чи 3.200 їх добило , - будемо відверті ,
Я того не розумію , - зама́ло освіти .
Тільки стала темна смуга ще більше темніти ..
Без успіхів тиждень бігав і шукав роботу ,
Пива взяв і відпочити вирішив в суботу ..
Із роботи повернулась , пишу без обману ,
І застала .. на дивані…навпроти екрану .
Вечоріє , пляшка повна , в телевізор погляд .
Люба ! Каже , не лякайся , я змінив світогляд !
Подивився у повторі тут про депутатів
І відчув у со́бі хист я до їхніх дебатів !
Балачки законотворчі мені до вподоби ,
Депутатом міг би стати я вищої проби .
За таку як в них зарплату , каже він до мене ,
Я й без хисту зрозумів би усе незбагненне .
Повивчав би всі закони , людей не забувся ,
Ні під яким олігархом вік би не прогнувся .
Там не чу́бав би нікого , не шматав одежі ,
Кожен день був на роботі , працював без межі ..
Кнопку тиснув лише сво́ю , - чужого не треба ,
І копійки б не поцупив , хоч в грошах й потреба ..
Бачу – скрутно у країні , не допу́щу зради ,
Депутатом , каже , стану Верховної Ради ..
Акцію почну рекламну , каже , я негайно
І як вибори почнуться – пройду одностайно ..
Бо від цих , що зараз в Раді , толку – нуль на фазу ,
На них люди вже плюються як на ту проказу ..
Днів рахунок я згубила , а ночі не спала ,
Щоб покинув тії думи я його благала ..
Не подумайте нічого , вас не дорікаю ,
Та на свого чоловіка свої плани маю ..
То ж прохаю допомоги , любі депутати , -
Станьте йому на заваді , щоб не йшов із хати ..
Бо як піде , не дай боже , треба його знати ,
Буде в Раді лайно ваше вік він розгрібати .
Не подумайте погано , вас не дорікаю ,
Вибачайте як що ляпну , - освіти ж не маю ..
Та до справи повертаюсь , повернусь до суті , -
Молю бога , слова мої , щоб були почуті .
Всіх пройдисвітів він знайде , це я добре знаю !
Бо горілки пляшку знайде , як не заховаю ..
Не сховатися від нього , не спасуть офшори ..
Чоловік мій в депутатах – то скринька Пандори !
То ж знайдіть йому роботу і може минеться ,
Може думка дурна його в друзки розпадеться ..
Знову буде як раніше , - магазин , HUMANа ..
Чоловік мій буде вдома , поруч - я , кохана ..
Та для впевненості раджу , я про всяк випадок , -
Наведіть в своїй роботі хоч який порядок .
Йому втиснутись не буде куди в депутати ,
Як почнете , ледацюги , краще працювати ..
Тоді вас раніше строку може й не розгонять ,
Бо наразі у народі дзвонарі вже дзвонять !
Все гадаю написала .. Зичу довголіття !
І працюйте в тім же складі ще хоч пів століття !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718453
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.02.2017
автор: perebendya