я знаю все …але кохаю досі
і божевілля це сягнуло за межу
і недомовки, і маленьку просінь…
все це, як скарб свій бережу
колись…
цікавість... подив…пристрасть –
по сходах - вгору …блиск очей
за ним - чекання…розпач і спокута –
це сходи в пекло… і отрута
в судинах скривджених ночей
не знайдено, не здійснено, не чуто
недоотримано цілунків і тепла
та жодного трокання не забуто
клітинами моїми - я змогла...
колись …
повстала гордість , роз’ятрила
здоровий глузд і він заголосив
а що душа? та любить, як любила
хоча про це [i]ніхто [/i][i]ніколи[/i] не просив…
© Олена Зінченко 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2017
автор: Zinthenko Olena