Дерева в лісі різні: одні до сонця в’ються
Ростуть і пнуться вгору, а інші – просто хмиз.
Отак і серед люду: є Люди, а є людці,
Живуть у своїх хащах і сонце тягнуть вниз.
В житті стрічала різних. І ті, що сонце носять
Любов давали, світло і віру у життя.
Тепер дарунки щедрі зневірою голосять...
Зустріла ж бо людину, а сталося – сміття.
Дилему цю нелегку зумію розв' язати,
В душі носити сонце – хай вистачить снаги.
Та все ж крадеться думка, що хмиз той бруднуватий
Захарастив мій простір, скував у ланцюги…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718016
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2017
автор: Олена Жежук