Це ціла наука - відпускати.
Ти до того завжди не готова.
Хочеться стиснути і чекати
Того, ще не сказаного слова.
Хочеться в обіймах розтрощити.
А натомість - камінь в твою душу.
Хочеться у Всесвіт голосити.
Та втримАти силою не змушу.
Ти хотів, щоб стала я доросла,
Щоб до зрад готова і до болі.
Ти не дав торкнутись і волосся...
Так пішов... Як вітер в тому полі.
Знаєш, це ж наука - відпускати.
І навчитись потім, на майбутнє,
Що розлук немає!?. І виймати
З серця скалки в одинокі будні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2017
автор: Відочка Вансель