Вміють же люди писати,-
Годі після них і слово сказати.
А емоції,емоції...
Куди їх подіти?
Мабуть в невідомість
Мають летіти
Це -моя мука,
Яку забирає
Господа рука.
В його долоні
Складаю все те,
Що тримає мене у полоні.
А вам,золоті поети,
Личать і золоті портрети.
І СЛАВА БОГУ,
Що ВИ у нас Є!
Життя наше з вами
Зовсім іншим стає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2017
автор: яся