Розпрягає зима коней білих,
Запрягає весна вороних
По засніжених, ще причманілих,
По дорогах, зухвало німих.
Бавлять коні свій стриманий цокіт,
Їм би ходу... Нехай йому грець !
А зима у криштАлевий докір
Їм у гриви вплітає терпець
В ожеледицю б"ються копита,
Крешуть іскру в просвітлену рань,
Буде рястом сповита, сповита
Березнева притомлена даль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717663
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.02.2017
автор: Надія Карплюк-Залєсова