(сповідуючи Хайямове)
169* що буде там – ніхто тут не пізнає
Не один я питав, не мені одному
Так ніхто й не сказав, показавши в пітьму,
Хто із тих, що навічно пішли з цього світу,
Повернувся назад? Чи зустрівся кому?..
170* можна прожити життя. можна провести в чеканні
Ми шукаємо вперто доріг до небес, –
Мовчазні і байдужі не скажуть: «Воскрес
Цей, що вірив у рай після смерті на небі!».
Не марнуй свої дні – бо немає чудес.
171* далеко ті, хто правду може знати…
Я блукав по життю, правд і істин шукав,
В чім буття нагорода, в чім смерті?! – благав,
Та живі не пізнали ще суті земного,
А хто вмер – не воскрес, щоб я в них запитав…
172* все ж повірю Хайяму: не варто питати у неба
Хто мені відповість, чи зустрів він хоч раз
З тих, хто в вічність пішов, жив і вмер серед нас? –
Не вертає земля, не віддасть їх і небо
Ні за гірку сльозу, ні за гори прикрас…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717503
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2017
автор: Касьян Благоєв