Стежки співають різними тонами
У шурхоті замерзлих підошов
І горобці,зібравшись табунами,
Обцві-цвірінькують чутки дібров.
Земля покрита сніжним самоцвітом
І сплять кущі по пояс у снігах.
Задублий вітер ледь колише вітом
І тягнеться поземка по ногах.
В перуки сніжні одяглися іви
З волоссям,що спада до самих ніг
Й синичок чути рідкі переспіви,
І тихий шелест знічених доріг.
Край парку зашарілись горобини:
Все в білому - і лиш вони такі
А поруч в хутро вкутались ялини
Як спомин літа у оцій юрбі.
Ось блискавкою білка прошмигнула,
Шишки збива з ялини і гризе.
Ворона чорним розмахом гайнула.
Мороз неквапом між дерев повзе.
Ті стогнуть невдоволено гілляччям,
Зубами в верховітті цокотять,
Та горобини поглядом гарячим
Зігріти їх,схолоджених,хотять.
Я набираю в руки снігопуху
І розкидаю блискітки вгорі.
Сміюся...І від гамору щодуху
Злітають в різні боки снігурі.
Всі поспішають у щоденних справах
І аж нікому діла тут нема
До пейзажів що і зліва й справа
Нам гаптує сніжниця- зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717444
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2017
автор: Світлана Ткаліч