Цілувати іншу , не ту від якої,
Вмирає серце уже десять років,
Шукає рятунку від зраджених кроків,
Коли ти у спробі - любити іншу жінку.
Іншу плекати, дарувати квіти,
Бачити, вірити і знати, що марно,
Надумані вчинки, і мрії захмарні,
У сподіваннях , що то є кохання…
І ходиш із неї, отими стежками,
Які давно вже сумують за вами,
Тими двома, що блукали дворами
І фото робили у вічність й напамять,
Про стіни, життя і міські панорами.
І завжди і всюди – цілунки мов рани.
А той ще ліхтар, що освічував очі,
В яких народилося слово «Люблю»,
Зрадливо хитає тінню щоночі,
Що біля нього з іншою спробу роблю.
І марно на успіх тих спроб сподіватись,
Бо плаче душа, а камінь росте,
Душею дере бажання признатись,
Що кохання із неба зійде..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2017
автор: Андрій Толіч