Хотів би зустрітись з тобою колись
Пірнути доземно в захмарену вись
Що збита на порох і стерта на мак
Ти - світоч пустелі ти - равлик і рак
Я мушлею ляжу у серці навзнак
Дощами умитий цвіркун-одинак
Петлі мертвих часів стебла трав обів`ють
Та залишишся ти і залишиться суть
В барометрах неба розсиплеться ртуть
Загинуть сонця і нічна каламуть
Усе заховає під темне крило
І тільки тебе посоромиться зло
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717034
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.02.2017
автор: Той,що воює з вітряками