Дніпрові кручі сплять на фоні синяви,
величні у красі, заглиблені у тайни.
Впродовж тисячоліть в життя вдивлялись ви,
з часів далеких Кия і Почайни.
А я дивлюсь на вас. Засніжену гору
цілує промінець, але вона дрімає,
як введений в соматі* велетень-гуру́,
що знань безцінний скарб в собі тримає.
А скільки ж тут подій пробігло-пронеслось!
Як хвиль дніпрових тих, що б'ються об підніжжя.
І славу, і ганьбу відчути довелось,
вглядаючись, як ворог топче збіжжя –
литовець, німець, лях і полчища орди́ –
жорстоких москалів після лихих батиїв.
Горів не раз наш Град, рубалися сади,
та з попелу вставав величний Київ.
Вбирали в себе ви пісенність молитов,
набату гул і благовіст церковних дзвонів,
отруйний шепіт "підкилимних" зрад і змов,
і "Слава Україні!" – клич мільйонів.
Історія століть вкарбована у вас,
і бережете ви її в своїх анналах.
З допам'ятних віків святий іконостас
героїв наших вписаний в кристалах.
Близьке вже майбуття – менш, ніж за сотню літ,
розвіявши з плечей тяжке оціпеніння,
розкажете ви, як творився Київ, світ
від пра-пра-пра-пра-...-пращурів коріння.
Гора – не просто горб, а знань сакральних схов,
настане час, і їх розбудять, як соматі.
О, скільки б таїн люд у горах віднайшов,
аби навчився пам'ять гір читати!
* соматі – стан людини, коли спеціальними
медитаціями досягається вихід душі із тіла, яке стає
камене-нерухомим і може бути в такому стані
як завгодно довго.
Повертають до життя спец. методами.
Такі практики відомі в індуїзмі та буддизмі.
8.02.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2017
автор: Світлана Моренець