Коли не ти визначаєш своє життя,
Коли твоя залежність непоборна,
Бо ти нездатний щось змінити,
Адже крила твої давно опалені,
Навіть їхні пір’я зліпилися від крові;
Коли обрій твоїх польотів думки
Обмежений тісними стінами оселі,
А не стінами твоєї вільної уяви,
Бо вона ланцюгами біллі скована;
Коли пальці думок мацають тільки імлу,
За якою ховається холод Нікчемності,
Бо сяйво талантів твоїх скуйовджене
І нищиться усвідомленням непотрібності їхнього існування;
Коли…
Ти кожний день уявляєш себе Феніксом
І повільно розпалюєш сонце в собі,
Щоб подолати ці Брили,
І щоб жити, жити поки що…
26.01.2017
Липовий Скиток
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716865
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 07.02.2017
автор: Левчишин Віктор