Зернятко моє,
розгойдуй натовп сірих янголів.
Вони напевно тебе колом обступили,
вже й розгорнули прапор.
Розкажи їм, скільки в тобі було остраху,
скільки ти плювався злосно,
допоки привчився до гарячого запаху,
від якого нашим дітям стає млосно.
Розкажи, які брудні земля, вода, і люди.
Як чорно у сирій слизькій пітьмі.
Клич їх сюди – нехай крилаті білоручки
Самі змацають реальної війни.
Розкажи їм, що значить твій прапор.
Нехай не сміють просто викидати.
Прибий його до руки Бога - а раптом
він зверне увагу на наш дикий натовп?
Розкажи їм нарешті, що вервиці не поможуть.
Розкажи, що молитви пішли вже матом.
Нехай збирають усю небесну зброю у кошик.
Наші хлопці покажуть, як стріляти.
Зернятко моє,
загоюй ненависть у люблячій душі.
Ми мовчки встанемо у похорон.
На ворогах запалимо свічки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716688
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Святка Ностальгія