Я нап’юся з долонь живодайних криниць,
Наберуся снаги для польоту,
Щоб подібною стати до сонячних птиць,
Що малюють у просторі ноту.
Вільні, світлі, Зв’язати ніхто не посмів –
Надломити наснагу і силу.
Мою душу захмарену смуток заплів,
Як країну згорьовану, милу.
Полетіть би – тримає тяжіння земне.
Тільки мрії здіймаються з долу.
Бо ніщо від землі не відірве мене,
Від краси чарівної і болю.
Відболю, бо люблю і любов’ю зцілю
України скорботної душу.
Прикладу до кривавої рани « люблю» –
Зійде сонце і сльози осушить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716669
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Ніна Третяк