Як затьохкав соловейко в кущі калиновім,
Рознеслася ген далеко пісня та чудова.
Прилетіла зозуленька, на гілочку сіла
І у неї з тої пісні серденько зімліло.
Соловейко, соловейко, голос твій чудовий,
Так запав в моє серденько, що не маю мови.
Летимо зі мною разом, понад сиві хмари,
Будуть люди милуватись нашими піснями.
Ні зозуле, мої співи зовсім не для тебе
І недоля нам з тобою політати в небі.
Є у мене наречена, де кущі калини,
Хай ця пісня моя ллється і до неї лине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2017
автор: Нора2