Розбиті двори - у печалі й зажурі.
У хаті - скорбота у кожнім куту.
По воду виходили люди понурі,
І разом ділили тяжку самоту.
Вже звикли вони до розкотистих "градів"
Що щодня вогнем поливають село.
І звикли давно у підвалах ховатись
Та жити у пеклі, смертям всім назло!
Війни ніж до горла неждано приставив
Сусід. "Руським миром" воно назвалось.
Домівки і душі нещадно розчавив...
Та духу зломити йому не вдалось!
А білі КАМАЗИ ідуть непристанно...
Везуть вони смерті і відчай зневір.
ТА СКОРО - кінець цій сваволі настане!
В крові захлинеться проклятий вампір!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716354
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 05.02.2017
автор: НАСТУРЦІЯ