Внученька

Струнке    дівча,    красиве,  довгоноге
Ішло  до  мене  на  очах  у  всіх.
Я  гордо  споглядав  на  ту  картину,
А  на  очах  вже  затаївся  сміх.

Усі  здивовано  очиці  округляють:
Мов,  що  за  краля  і  до  кого  йде?..
Озера-очі,  губи,  мов  корали,
Бровами,  немов  крилами  веде.

А  вії  -  опахала  дивовижні,
Сміх,  мов  дзвіночок,  коси  -  промінці.
Чоловіки  із  заздрістю  дивились
Із  міною  кривою  на  лиці.

Дівча  підбігло,  обняло  міцненько.
Я  насолоджуюсь!  Вона  моя  уся...
Нікому  і  на  думку  не  спадало,
Що  внученька  цілує  дідуся.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716326
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2017
автор: Світлана Ткаліч