Спокуса

Лоскоче  потилицю  подих  гарячий
І  по  хребцях  хтось  проводить  пером,
Але  повертаюсь  -  нікого  не  бачу,
Це  так  зі  мною  грається  кров.

Це  так  зі  мною  грається  розум,
Поки  зі  мною  немає  тебе,
Важко  мені  існувати  у  прозі,
До  неіснуючих  рима  зове.

Кличе  вона  заціловувать  шрами,
Постіль  зім`яти,  як  свіжий  папір,
Під  час  спокус  мудрі  йдуть  у  ашрами,
А  я  і  не  бог,  а  тоді,  може,  звір  ?

Але  скоріш  я  звичайна  людина,
Трохи  самотня,  трохи  сумна,
Тулиться  мрія  безбожно  до  спини,
Лиш  повертаюсь  -  ховає  стіна.

Кімнати  порожні  породжують  мавок
Вони  мене  п`ють,  наче  добре  вино,
Справжня,  прийди  та  ізбав  від  лукавих,
А  то  ненароком  я  вийду  в  вікно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716039
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: Віталій Стецула