Я хочу утекти на край землі,
Де під ногами починається безодня
Й таке ж бездонне небо угорі ...
Незаймана краса і тиша надприродня.
А я б втекла від сірої буденності,
Де в тиші чути лиш мої думки,
Забула б хоч на мить про неприємності,
І познімала б із душі усі замки.
На повні груди я б подихала свободою,
І спокоєм наповнилась сповна,
Там серце не калатало б тривогою,
Свої б думки до ладу привела .
Втекла б лише на день я від буремності
На край землі, де тиша й благодать ...
І знов вернулася до звичної буденності,
З новими силами скалу життя лупать.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716033
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: Зоряна Кіндратишин