Тік – так, лунає, наче у бочці,
Годинник, сльозини на сорочці,
Самотність, так лупцює у скроні,
Сама. Мабуть у його полоні.
Ясненький місяць зник, заховався,
Напевно в нічку, він закохався,
А я, як же, чом не моргнув мені?
Хоча б була, щаслива уві сні.
Тік-так і все. Тож зовсім байдужий,
Товче молотком, гучно, ворожий,
Навіщо б взнати, є такі долі?
Всякчас одна. Я з ним у неволі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715997
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2017
автор: Ніна Незламна