Ні, ще не пройдена моя стежина,
Хоч засріблилися давно роки…
Тут пахне медом гірким конюшина,
У ній мої заховані думки…
Яка вона вузенька і хвиляста,
І кожен ранок світиться в росі.
Проходжусь по стежині цій не часто,
Та йду, як по життєвій полосі.
У думці я своє святе виношу,
Щоб внуки ще по ній пройшлись мої,
Щоб босоніж збивали з неї роси,
А у садку співали солов’ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715974
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2017
автор: Віталій Назарук