Волати? Збожеволіти? Втекти?
Лягає день багнюкою під ноги
І,вже, здається, що немає змоги
Ні мовчки впасти,ані далі йти..
Хирлявим дивом здичавілий сад
У сутінках стоїть, мов у жалобі,
І, як химера ,у людській подобі,
Блукає розпач між дерев та хат..
Шепоче щось,і бавиться з дощем,
Зриває листя,кличе всіх у вирій..
І,мов приблуда, в одежині сірій
У серце стука й проситься з плачем...
Ні збожеволіти від цього ,ні втекти -
Зомліла ніч...І тиша разом з нею.
І тільки смуток срібною зорею
Зійде, де розпачу загубляться сліди..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715960
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2017
автор: Вадим Димофф