Зупини смуток мій…

Зупини  смуток  мій,  що  розлігся  на  грудях,  
як  ноша,  
Він  обпалює  серце,  
а  серце  –  на  правду  горить.  
Бо  від  кожної  втрати  душа  
не  на  грам  стає  тонша!..  
Від  найменшого  болю  
мене  вбережи  
хоч  на  мить.  
Всі  сегменти  душі  доброту  твою  
з  радістю  приймуть.  
Зупини  смуток  мій,  
це  усе,  що  потрібно  мені!..  
Я  віддячу,  повір,  
прихилюсь  на  плече  у  обійми,  
Ти  відчуєш  усе,  
що  раптово  
до  мене  приніс.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2017
автор: Олеся Шевчук