МОРАЛІТЕ ХХІ

(новостанси)

***
Ми  –  еліта?  Паяци,  та  й  –  годі,
у  городі  –  чужа  бузина.
І  мені  така  сама  ціна.
Але  ми  не  ізгої  народу.
Я  хотів  би  робити  погоду,
та  погода  –  стихія  дурна.

***
Одному  все  не  обробити.
Безрукому  найлегше  жити.
І  це  не  є  його  вина,
коли  не  має  чим  гордитись.
Але  якщо  на  все  годитись,
то  це  і  вада  головна.

***
Юрмою  управляє  тамада,
парафією  –  преса,  Дума,  влада.
Це  –  у  Росії.  А  у  нас  –  біда.
Немає  меду  і  гірка  кутя.
Обурює  і  правда,  і  неправда
про  нашу  владу  і  її  вождя.

***
Не  армія  усьому  голова,
і  не  герої  вештають  над  нами,
і  не  юрма  обрадує  ділами.
Народне  Віче  –  ось  та  бойова
традиція  і  віра  вікова,
що  і  веде,  і  сяє  маяками.

***
Хто  іде,  той  не  має  педалі,
хто  не  пише  –  читає  моралі,
а  буває  інде  навпаки.
Моралісти  забули,  таки,  –  
аморально  ламати  скрижалі,
до  яких  не  приклали  руки.

***
Що  заслужили,  те  усі  й  «получимо».
Ви  не  шуміть,  то  ми  і  не  озвучимо.
І  не  читайте,  що  дурний  писав.
І  не  радійте,  що  кімвал  гучав.
Самі  себе  обов'язками  мучимо,
а  їх  на  нас  ніхто  не  покладав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715761
Рубрика: Поетична мініатюра
дата надходження 01.02.2017
автор: I.Teрен