Це древній сад. Його сухе гілля
Сплелося з павутиною тонкою
І ворони пожадливо кружля
Під сірою небесною рікою.
Час золотий для цього саду сплив
Тут спокою не мешкає розрада,
Не родить він гранатів та олив,
Його плоди – невпевненість та зрада.
Я тут давно. Я вивчив сад цей весь.
Не хочеться питва чи крихти хліба,
Бо назву цього саду чув я десь.
Така знайома… Гетсиманський ніби…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715747
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 01.02.2017
автор: rutzt