А ти не вір, що сили молитов
Не вистачить, щоби тебе закрити,
Щоб страху розпороть останній шов.
Стечуть мари уявні сталактити,
Хоч гнів пекельний досі не схолов.
Не вір, що сам...у ангелів давно
Ключі від серця, що б там не казали.
Пір"їну кине, стукне у вікно
І ось, неначе душі причащали,
Твоя недоля - чисте полотно -
Всі біди щезли. Лати і щити -
Стіною стануть на порозі страти.
Над прірвою, хоч і не віриш ти,
Лягли мости, тож не спіши вмирати,
Той міст помалу треба перейти.
Не вір, що день, як ніч. Заволокло
Туманом чорним, ніби сліпотою, -
У кіптяві імли - немите скло.
Та смерть веде буття до аналою, -
Зміїне ще ворушиться кубло.
Сичить, кусає, рве - гніздо Горгон
Готове обернути всіх у камінь.
Зловтішно руки потира Харон,
А я стою навколішки у храмі.
Молитвою невидимий хітон,
Творю, -
укрити твою долю...
Аmen!
01.02.2017.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2017
автор: Ліна Ланська