[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mOxfC2bwxb8[/youtube]
Я маю право все сказати,
Бо я сьогодні ще є мати
Своєї любої дитини,
Що на дурній війні загинув.
Це ти мені його убила -
Кацапська посприяла сила,
А потім довго насміхалась:
Над тілом мертвим ще знущалась.
Тепер я хочу запитати:
-Ну що, діждала супостата?
Прийшов до тебе "руский мір"-
То що ж, радій йому і вір.
Сидиш ти в холоді, без хліба,
Зимою, а не серед літа.
В очах лиш відчай і тривога
І звідки ждеш ти допомогу?
Сидиш в підвалі і не знаєш:
На що сьогодні ти чекаєш.
Бо їсти просять, плачуть діти,
А ти не можеш захистити.
Росії, знаєш, наплювати,
Що над дітьми там плаче мати.
«Руско-язичних» визволяла -
Насправді, у братів стріляла.
Та я не хочу ображати,
Бо знаю, що ти, також, мати
І твої діти хочуть жити,
Як і мої, цей світ любити.
Поки безсовісна Росія
Для тебе буде, як месія,
То доти буде в нас стріляти
І діток наших убивати.
Виходь скоріше із підвалу
І виганяй орди навалу.
Вже досить кров невинну лити,
Бо хочем ми у мирі жити.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g4L5otvJdjA[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715665
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2017
автор: Ольга Калина