[img]http://s1.radikale.ru/uploads/2017/2/1/9295fc22fe8527b061d02087b253bf98-full.jpg[/img]
Загадковість у жінки живе,
Тишина лісової конвалії.
Часом любить вона понад все –
Заховатись в своїй реалії.
Розмовляти з вітрами у ніч,
Жінка пише романи про мрії.
Бути впертою у протиріч,
Як на диво – наївною в цілі.
Свою слабкість оберне в граніт,
Заворушить віднайдену силу!
В ній орлиний до волі політ,
Має душу вона – лебедину.
Не вгамується жінка й на мить,
В неї цілий вулкан енергії!
В неї лава гаряча кипить
І тепер вона, не з конвалії!
В ній бажання – гарячий струм,
Її жили – дроти електричні.
Хай нещастя не править "бум",
Світло й радість її індентичність.
Загорається й меркне вогонь,
Як вечірня й досвітня зірка.
В ній усе, що з небесних долонь:
Від зими до весни і до літа.
Випромінює серце любов,
Мов червона троянда під осінь.
Світ ще досі її не спізнав,
Жінка й справді – загадка досі.
Вона з тисячі Божих натхнень,
Загадковості в жінки доволі!
Чи митець, чи поет, чи з пісень –
В непрочитаній книзі мелодій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715623
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2017
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА