Ще з давен відомо дуже добре,
що у війнах вояки хоробрі,
щоб життям своїм не накладати
застосовували принципи осади.
Зазвичай так бралися фортеці:
час – союзник (все, як у аптеці).
Так міста загарбники морили,
потім здобич і бакшиш ділили.
Про яку осаду йдеться мова
на Донбасі? Люди, ви здорові?!
Визвольна у нас іде війна
від свого, а ще російського, лайна!
Виграти таку війну не можна,
коли влада і собака кожна,
з терористом буде торгувати,
зброю і харчі йому давати!
З глузду вже зійшла злочинна влада
у гонитві за солодким шоколадом.
Міру треба знати сріблу й злату,
а то дупа стане залипати.
Не пройшло всього і трьох ще років,
як звернулись до історії уроків.
Перестали тішитись ми з панди
й перекрили оркам контрабанду.
Вже давно колаборантам ситим,
світло й газ потрібно відключити.
Хай те постачає їм месія –
„Путин их и братская Россия“.
Не кривити власною душею,
треба гнати терористів в шию,
бо як кисень їм не перекрити –
й далі будем рідних хоронити.
Весь народ так можна схоронити...
30.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117013005340
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715462
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.01.2017
автор: Олександр Мачула