О Боже наш, на мить поглянь.
Горить Донбас, горить Лугань.
А Крим нечистим зцапаний
став базою кацапською.
За Родіну, за Путіна –
з іконами бабусеньки.
Міста хрестами мічені
і блокпостами січені.
Заміс всесвітній міситься –
«свята» Расєя біситься.
Уперті боси й босики
зі смерті роблять грошики.
Щоб сірими й слухняними
сиділи й не буянили,
братки стають іконами.
Задрали люд «зеконами».
Рогатий карлик гопкає
із ядерною кнопкою.
Змішав ріллю з деревами,
снарядів регіт з ревами.
Горять в огні тім легені
і нелюди-перевертні.
Заміс всесвітній міситься –
«свята» Расєя біситься.
Вони, мов небожителі –
диявола служителі.
В імперію запрошують.
Страшенно варті гроші їм.
Зеленими туристами
прийшли, не терористами.
Які ж кумедні звабники –
агресори-загарбники!
Єхидно позолочені
кремлівські хижі злочини.
Заміс всесвітній міситься –
«свята» Расєя біситься.
Негайно вчинять вибори
й до влади прийдуть виродки.
Не спиняться правителі.
Земля свята аж витиме.
І землю, й Бога ділимо –
в планети серце цілимо.
Гаазького чи Божого?
Суд геть чекає кожного.
То скільки ж пригинатися,
у братство з бісом гратися?!
Захрясли на розпутті ми:
в Європу чи до Путіна?
Заміс всесвітній міситься –
«свята» Расєя біситься!..
Живімо ж Україною
і пам’яттю нетлінною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715087
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.01.2017
автор: Олександр ПЕЧОРА