Вона ділить зі мною одну кімнату
Інколи боїться у ліжку без мене спати
О п'ятій вечора завжди дзвонить тату,
А я лиш мовчу і не можу ні слова сказати
Вона прокидається і готує мені сніданок
Заварює міцну каву або ж пропонує чай
Вона ніжніша усіх давно забутих коханок
На світанку зникає й кидає мені "не скучай"
І я не знаю як можна мене любити
Доволі недолугий і божевільний одначе
Але без неї я досі не вмію жити
Без її звичних люблю й міцних обіймів
тим паче
Я оббіг ціле місто. У одному трамваї
Я знайшов її очі що вмивались сльозами
В поцілунку злились. Відділились від зграї
Я не знаю що було у цей вечір між нами
Та я певен що завтра вона залишиться вдома
Така мені рідна й надто кохана знайома
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715009
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2017
автор: Sindicate