Ти -моє незасіяне поле,
Де довкілля туманом цвіте.
Неприкаяне серденько коле,
Щем хитає бадилля руде.
Ти-моя неприборкана юність,
Що втоптала подвір"я шкільне
Торопленим дощем обернулась
І знайшла в надвечір"ї мене
Ти-моя нерозплескана хвиля,
Що змива перехрестя води-
То латаття втіка полохливе,
Залишаючи віжки-сліди.
Ти-моя необірвана вишня
У холодній , як осінь,іржі,
Берегиня життя-кладовища
В попелищі моєї душі .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2017
автор: Олександр Киян